Почесний президент HOUSING UKRAINE, кандидат наук
Право на житло є базовим, себто природним правом кожної людини. Гідні умови проживання птрібні людині так само, як і задоволення інших природних потреб, – у їжі, питві чи безпеці.
Міркуючи про поняття «природне право», слід мати на увазі сукупність правил, які випливають із природи буття людини. Вони відображають загальні уявлення про принципи, на яких мають базуватися взаємовідносини між людьми, а тому є вічними і незмінними, як сама природа.
Важливим фактором розвитку держави є повноцінний розвиток людського потенціалу. Засадничими умовами для цього є рівень житлової забезпеченості, доступність і якість місця проживання. Житло слід розглядати як об’єктивну необхідність розвитку Homo Sapiens як суб’єкта суспільства, а не лише людини з точки зору біологічного існування.
Окремо, як показник важливості розв’язання проблеми житла для кожної людини, нагадаємо про суттєвий негативний вплив відсутності житла належної якості на людську психіку і позитивний імпульс розвитку особистості за умови задоволеності її помешканням.
Більшість досліджень у галузі житлової політики обмежується аналізом ринку житла і результатами забезпечення доступності житла. На мою думку, не менш важливо досліджувати психологічний стан суспільства через призму задоволеності житловими умовами.
Багаторічний проект аналізу житлового будівництва і регенерації у Шотландії (SHARP) дав змогу оцінити вплив на здоров’я людини переїзду до новозбудованого соціального житла. Оцінка здійснювалася за допомогою методу квазіекспериментального обстеження з використанням попередніх наукових напрацювань з цієї тематики. У описі проекту SHARP стверджується, що «погане» житло має сильний вплив на погіршення психологічного самопочуття його мешканців, а отже, негативно впливає і на фізичний стан людини.
Житло неналежної якості спричиняє психосоціальний дистресс: «обмеження можливостей», тобто неможливість досягнення особистих цілей; безсилля, приниження з боку інших соціальних груп.
У згаданому дослідженні висловлюється думка про те, що навіть певні аспекти проектування житла впливають на добробут і психічне здоров'я людини. Скажімо, тип житла і планування вулиць впливають на психічне здоров'я через психосоціальні процеси, які пов'язують зовнішнє середовище з афективними наслідками. Відсутність можливості здійснювати контроль над спільними просторами може призвести до зниження неформального соціального контролю, а відсутність спільного простору, що забезпечує можливості для соціальної взаємодії, - веде до зменшення соціальної підтримки. Перехресні дослідження, зазначені в проекті SHARP, дають докази зв'язку між такими факторами і показниками психічного здоров'я особистості.
Науковець В. Шишкін в одному із своїх досліджень розкриває поняття немонетарної бідності за умовами життя і вплив умов проживання на формування психологічних настроїв у суспільстві. Умови життя – складна категорія, яка відображає існування людини у суспільстві. Ці умови тісно пов’язані з рівнем розвитку країни і типом панівних у суспільстві соціально-економічних відносин. Виходячи з цього, категорія умов життя не має чіткого визначення. Одним з основних проявів немонетарної бідності є бідність за умовами життя.
О. Шевченко, досліджуючи соціально-психологічні особливості забезпечення молоді житлом в Україні, доходить висновку, що житлова проблема – одне з найважливіших питань для молодих людей. Її вдале вирішення є основою сімейного щастя, демографічного зростання, процвітання і розвитку нашої держави. Натомість дефіцит якісного житла призводить до конфліктів, побутових злочинів, розлучень у молодих сім’ях і відмови від народження дітей.
Громадяни, особливо молодь, не забезпечені гідними умовами життя, за житловою ознакою частіше за інших ухвалюють рішення про еміграцію або тимчасовий виїзд за кордон з метою заробітку на власне житло. Люди, задоволені своїми житловими умовами, менш схильні до таких рішучих дій.
Задоволеність умовами проживання впливає на психологічні аспекти сприйняття громадянами дій влади і позитивно впливає на їхній розвиток як суб’єктів суспільства. Доведено, що задоволеність житлом впливає на народження бажаної кількості дітей і економічну активність громадян.
Держава має впроваджувати таку соціальну політику, в якій житловим питанням буде відведена одна з головних ролей. Ефективна житлова політика знімає соціальне напруження і невдоволеність житловими умовами у членів суспільства. Впровадження такої політики має базуватися на підвищенні стандартів організації життя в країні.
Перехід людей до вищих стандартів організації свого побуту, зміна архітектури житла, підвищення комфорту, розширення можливостей для задоволення індивідуальних і колективних потреб членів сім'ї ведуть до формування нового типу суспільних відносин і покращення якості функціонування суспільства загалом.
Упорядковані взаємовідносини між суб’єктами житлової політики складають правову реальність забезпечення природних прав людини. Філософія права на житло концентрується навколо принципів свободи й інших гуманістичних цінностей, в основі яких – людина і її гідність. Гідність є базовим фундаментом формування особи, цінностей, пріоритетів, вибору способу життя.
Процес формування позитивного права на основі природних прав людської гідності формує універсальні стандарти прав людини в процесі суспільних трансформацій певного періоду розвитку людства.
Право людини на житло є невід’ємним від форм буття людини. Воно органічно вплетене у соціальні відносини і є засобом регулювання відносин між людьми, відносин людини і влади, що координує їхню діяльність для задоволення потреб індивіда як суб’єкта суспільства.